Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Історія
Украина и церковь в книге о. Андрея Кураева «Византия против СССР. Война фантомных империй за церковь Украины»

21 02 2020   Денис Таргонский Публікації, Рецензії, Історія

Украина и церковь в книге о. Андрея Кураева «Византия против СССР. Война фантомных империй за церковь Украины»

Московский протодиакон Андрей Кураев недавно анонсировал выход в свет своей новой книги — «Византия против СССР. Война фантомных империй за церковь Украины». Мне удалось стать одним из первых ее читателей. Возможно, первым в Украине. Поэтому, как непосредственный свидетель процесса, о котором пишет отец Андрей, поделюсь самым общим впечатлением о книге.

Самозваний «єпископ» Вікентій Чекалін і його участь у перших хіротоніях УАПЦ у березні 1990 р. Частина ІІІ

15 01 2020   Сергій Шумило Публікації, Історія

Самозваний «єпископ» Вікентій Чекалін і його участь у перших хіротоніях УАПЦ у березні 1990 р. Частина ІІІ

В Австралії довгий час Вінсент Берг (тепер таке ім’я Віктора-Вікентія Чекаліна) представляв себе «жертвою репресивної політики в СРСР», «єпископом англіканської церкви» і навіть «психіатром секретної школи КДБ». Надав австралійській владі підроблені документи про наявність медичної освіти, що дозволило йому влаштуватися на роботу в якості психіатра в медичних установах Квінсленда з 1999 по 2003 рр. Пізніше проходив по кримінальній справі про сексуальне насильство щодо неповнолітніх пацієнтів.

Самозваний «єпископ» Вікентій Чекалін і його участь у перших хіротоніях УАПЦ у березні 1990 р. Частина ІІ

15 01 2020   Сергій Шумило Публікації, Історія

Самозваний «єпископ» Вікентій Чекалін і його участь у перших хіротоніях УАПЦ у березні 1990 р. Частина ІІ

У цій історії дивує те, що якщо ті, хто підписали цей документ дійсно дали клятву тримати ім’я «архієпископа Варлаама» в таємниці до його смерті, то чому вони цей факт засвідчили лише через чотири роки після того, як той помер, а не одразу після його смерті у вересні 1990 р., коли в УАПЦ вибухнув гучний скандал через самозванство Чекаліна та його участі у неканонічних хіротоніях ієрархії УАПЦ. Досить дивним виглядає і те, що документ було нібито складено за тиждень до смерті Іоанна Боднарчука, яка послідувала 9 листопада 1994 р., однак на самому документі стоїть підпис ще й митрофорного протоієрея Мирона Сас-Жураковского, датована «15 серпня 1995 р.», тобто за дев’ять місяців потому як Боднарчук помер. У зв’язку з цим залишається під питанням, чи дійсно Іоанн поставив свій підпис під цим документом за тиждень до смерті, або ж він був поставлений замість нього пізніше? Тим більше, що в попередніх своїх заявах 1992 р. він запевняв, що першу хіротонію УАПЦ вони здійснювали удвох з Чекаліним.

Самозваний «єпископ» Вікентій Чекалін і його участь у перших хіротоніях УАПЦ у березні 1990 р.

15 01 2020   Сергій Шумило Публікації, Історія

Самозваний «єпископ» Вікентій Чекалін і його участь у перших хіротоніях УАПЦ у березні 1990 р.

Пропонуємо увазі читачів доповідь директора Міжнародного інституту афонської спадщини С. В. Шумило на тему «Самозваний «єпископ» Вікентій Чекалін і його участь у перших хіротоніях УАПЦ у березні 1990 р.», яку було представлено на розгляд Вселенському Константинопольському патріарху Варфоломію. Доповідь підготовлено та направлено до Вселенської Патріархії з благословення митрополита Діоклійського Калліста (Уера) (Великобританія, Вселенський Патріархат) – доктора богослов’я, професора Оксфордського університету, президента ради директорів Інституту православних християнських досліджень в Кембриджі та почесного голови Міжнародного інституту афонської спадщини. Як зазначено у листі до Вселенського патріарха, причиною проведення дослідження і написання цієї доповіді послужили публікації на грецьких сайтах «Φως Φαναρίου» и «Romfea.gr» у серпні – вересні 2019 р., в яких стверджувалась «законність» «єпископського сану» Вікентія Чекаліна і при цьому давались посилання на давнішні дослідження С. В. Шумила. У доповіді використані раніше не відомі архівні джерела.

Різдвяний подарунок, або Більше, ніж просто друг

7 01 2020   Денис Таргонський Публікації, Історія

Різдвяний подарунок, або Більше, ніж просто друг

До православного храму я прийшов відразу після армії. Нових друзів ще не було. Старі вважали, ніби в мене трішки теє... Родичі були впевнені, що добром усе це не закінчиться. Мама намагалася оберігати психіку від їдких зауваг рідні і мовчки терпіла. Лише бабуня раділа, але вона не могла бути для мене справжнім другом. Її церковне життя проходило просто і невибагливо: на ніч читала Отче наш, у неділю ходила до храму, на свята готувала празникове та прибиралася вдома… А я ріс у зовсім іншому світі.

«На богословському рівні католицизм, православ

6 11 2019 Публікації, Інтерв'ю, Богослов'я, Аналітика, Історія

«На богословському рівні католицизм, православ'я і протестантизм дуже зблизилися». Актуальна розмова про розвиток богослов'я в Україні та світі

Продовження розмови Кирила Караченцева, ведучого програми "Ultima cena" на каналі "Ісландія", та Юрія Чорноморця, професора Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, доктора філософських наук, про новітню теологію. Початок розмови див. у перередній публікації «Чим займається новітня теологія?».

«Чим займається новітня теологія?». Актуальна розмова про розвиток богослов

6 11 2019 Публікації, Інтерв'ю, Богослов'я, Аналітика, Історія

«Чим займається новітня теологія?». Актуальна розмова про розвиток богослов'я в Україні та світі

25 жовтня 2019 р. на українському каналі "Ісландія" в програмі "Ultima cena", яка присвячена релігіям у сучасному світі, відбулася розмова Кирила Караченцева, ведучого програми, і Юрія Чорноморця, професора Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, доктора філософських наук, про новітню теологію; про те, чим вона займається; про актуальні проблеми сучасних теологічних досліджень; про те, як теологія існує в Україні; про можливі перспективи її розвитку. Пропонуємо текстовий варіант розмови.

Моралістський інтернаціонал. Роль російських православних діячів у транснаціональній мережі моральних консерваторів

29 10 2019   Крістіна Штьокль Публікації, Аналітика, Історія

Моралістський інтернаціонал. Роль російських православних діячів у транснаціональній мережі моральних консерваторів

Австрійська соціологиня, дослідниця постсекулярних конфліктів, авторка декількох книг про Російську Православну Церкву Крістіна Штьокль презентувала проміжні результати свого нового дослідження на семінарі в Києві, організованому 23 вересня 2019 року Інститутом історії Церкви та Київським центром Українського католицького університету (УКУ).

«Житіє моє», або Про святість з людським обличчям

11 09 2019   Денис Таргонський Публікації, Історія

«Житіє моє», або Про святість з людським обличчям

У православній Церкві є безліч великих святих – древніх мучеників, які, вмираючи, викривали язичників у всіх видимих і небачених гріхах; монахів, які зрікалися світу, що у злі лежить; бояр і бояринь, які будували храми, не звертаючи уваги на те, як жили їхні закріпачені селяни; ігуменів монастирів, що володіли десятками сіл та тисячами гектарів землі; князів та благочестивих царів, які завойовували інші народи, безумовно, тільки заради того, щоб поширювати православ’я…

Чекали нападу, а зустріли з короваєм. (Не)добра історія, яка трапилась на Хмельниччині

23 08 2019   Денис Таргонський Публікації, Історія

Чекали нападу, а зустріли з короваєм. (Не)добра історія, яка трапилась на Хмельниччині

Щороку на Успіння з села Білогородка Ізяславського району Хмельницької області віряни УПЦ (МП) ідуть хресною ходою до Почаєва. Протягом багатьох років у кожному селі люди їх зустрічали з хлібом-сіллю, прикладалися до образу Почаївської Божої Матері, який несли із собою прочани, і проводили з молитовними піснеспівами далі у добру дорогу. Але цього разу паломницька дорога виявилася з перепонами. Річ у тому, що парафії декількох сіл, через які вони мали йти, перейшли до ПЦУ.

Христова діва – баба Марія. Життя і смерть селянки з хутора Олексюки

13 08 2019   Денис Таргонський Публікації, Історія

Христова діва – баба Марія. Життя і смерть селянки з хутора Олексюки

За тиждень до смерті Марія як могла прибралася у хаті: щось підбілила, поскладала речі – бо ж люди прийдуть на похорон. Після того сама причепурилася, вдягнула святковий одяг, хустку, у якій ходила до церкви, лягла… І більше не вставала. Вона перейшла у вічність дівою Христовою, якій цьогоріч виповнилося 95 років.

Нова епоха в історії України: повернення духовенства і мирян в освітній простір вселенської Церкви

18 07 2019 Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Нова епоха в історії України: повернення духовенства і мирян в освітній простір вселенської Церкви

30 червня - 14 липня 2019 року у Волоській академії богословських студій (Греція), одному з флагманів сучасної православної освіти, було проведено літню школу для духовенства і мирян-богословів Православної Церкви Україні. Студенти і викладачі богословських шкіл України за сприяння авторитетних богословів з різних Помісних Православних Церков вивчали богослов’я у Греції та були прийняті Вселенським Патріархом. Подібні богословські події будуть регулярними і стануть серйозним поштовхом для інтеграції духовної освіти України в освітній простір вселенської Церкви.

Богословська освіта і виклики, які ставить Богословська академія Волоса: необхідність зміни парадигми

18 07 2019   Ніколаос Аспруліс Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Богословська освіта і виклики, які ставить Богословська академія Волоса: необхідність зміни парадигми

30 червня - 14 липня 2019 року група студентів духовних академій Православної Церкви України взяла участь у двотижневій програмі навчання Академії богословських студій в місті Волос (Греція). Волоська академія відома як дослідницький центр, який запроваджує інноваційні підходи у світовій богословській освіті. Для знайомства українських читачів з цим богословським закладом пропонуємо доповідь Ніколаоса Аспруліса (Nikolaos Asproulis), заступника директора цієї Академії та співробітника журнала "Theologia", прочитану на конференції  "Теологічна освіта в Білорусі і країнах Європи в контексті забезпечення свободи віросповідання", яка відбулася в Мінську 21-22 листопада 2014 року за участю представників наукових і духовних установ Болгарії, Білорусі, Греції, України, Литви, Польщі, Росії, зокрема РПЦ.

Розвиток української богословської думки в Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова

11 07 2019   Тетяна Левченко, кандидат філософських наук Публікації, Богослов'я, Історія

Розвиток української богословської думки в Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова

Аналіз розвитку богословської думки в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова в області підготовки кадрів вищої кваліфікації

«Думай!». Як ми голосували в семінарії за президента

19 04 2019   Денис Таргонський Публікації, Історія

«Думай!». Як ми голосували в семінарії за президента

У 2004 році відбувалися вибори президента України. Я тоді навчався у Київській духовній семінарії УПЦ. Учні духовних шкіл «по послушанію» всі гуртом пішли на виборчу дільницю. Інспектори біля входу в кабінку з легеньким притиском нагадували про «відповідальність перед Богом за свій вибір». Відповідно майже вся семінарія голосувала ЗА Януковича.

Сучасне православ`я: знакові тенденції

17 04 2019   Анатолій Хільченко, священик Публікації, Історія

Сучасне православ`я: знакові тенденції

У житті православної спільноти є, певна річ, багато проблем. І церковна свідомість для того й існує, щоби з’ясовувати та усувати все те, що перешкоджає повноцінному розкриттю в житті церковному вічної Істини, актуалізації буття Спасителя у будь-який час і в будь-якій формі у Його Тілі- Церкві (як про це сказав якось Апостол — не він живе, а живе у ньому Христос). У цьому також полягає тайна причетності Духа Святого до справи дихання Церкви, кожної клітинки Тіла Церкви — Богом…

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина V

20 03 2019   Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина V

Як показують вищенаведені висловлювання представників різних українських Церков, в них наразі ще немає навіть правильного розуміння екуменізму як процесу віднайдення первісної єдності Церкви, тобто вони перебувають на початковій стадії практичного «діалогу любові», тоді як на вселенському рівні католики і православні вже досягли стадію інтенсивного богословського «діалогу істини» – найкращі богослови обох Церков уже зараз дискутують про ті пункти віровчення, з’ясування яких є необхідним для відновлення євхаристійного сопричастя.

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина ІV

19 03 2019   Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина ІV

Якщо ПЦУ розуміє себе як Церква-спадкоємниця древньої Київської митрополії, то вона повинна перестати бачити в УГКЦ втрачену назавжди частину Римо-Католицької Церкви, натомість намагатися вбачати у ній тимчасово відокремлену блудну дочку православної Київської митрополії, що за певних умов може повернутися до Церкви-матері – Київської Церкви (ПЦУ).

Как протестанты создали богословскую магистерскую программу в государственном вузе Украины

19 03 2019   Вопросы задавал Николай Ковжогин, бакалаврант богословия Публікації, Інтерв'ю, Історія

Как протестанты создали богословскую магистерскую программу в государственном вузе Украины

Рассказывает руководитель христианского образовательного центра «Реалис» Сергей Тимченко, доктор философии (PhD). Название центра расшифровывается как REALIS (Research, Education, and Light), то есть «Реальность: исследование, образование и свет [Божьей истины]».

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина ІІІ

15 03 2019   Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина ІІІ

Тут потрібно взяти до уваги різне значення уній, яке їм надавали обидві сторони підписання.

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина ІІ

15 03 2019   Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина ІІ

Спрощено можна сказати, що Константинополь все більше зближується з католицькою еклезіологією, тоді як Москва все більше сповідує протестантську еклезіологію. Всі інші православні Церкви перебувають між цими двома полюсами, ближче чи далі від одного з них.

УГКЦ і томос про українську автокефалію

6 03 2019   Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

УГКЦ і томос про українську автокефалію

Відновлення єдності Київської Церкви – далека екуменічна перспектива чи реунія вже тепер?

Безодня? Неомарксизм, або Туди і звідти

30 01 2019   Анатолій Денисенко Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Безодня? Неомарксизм, або Туди і звідти

«Писати про Маркса – ще не значить бути марксистом» (Вадим Межуєв)

«Я створив теоретичну модель думки.

Чи міг я підозрювати, що люди захочуть втілити її в життя

коктейлями Молотова?» (Теодор Адорно)

Позиція ієрархів Українських Церков – митрополитів Полікарпа (Сікорського) та Андрея Шептицького щодо політики німецької окупаційної влади (1941–1944 рр.): порівняльний аналіз

10 01 2019   Любомир Дударчук Публікації, Аналітика, Історія

Позиція ієрархів Українських Церков – митрополитів Полікарпа (Сікорського) та Андрея Шептицького щодо політики німецької окупаційної влади (1941–1944 рр.): порівняльний аналіз

Період 1941–1944 рр. на території України характеризувався значними трансформаціями життя місцевого соціуму. Релігійна сфера не була винятком. На початковому етапі окупації німецька адміністрація дала дозвіл на діяльність низки релігійних організацій. На території Західної України найчисельнішими деномінаціями були Українська Греко-католицька Церква і Українська Автокефальна Православна Церква, очолювані митрополитами Андреєм Шептицьким і Полікарпом (Сікорським) відповідно. Їх позиція щодо політики німецької влади значною мірою впливала на релігійну ситуацію в регіоні.

Територіальні юрисдикції відповідно до православного канонічного права

21 12 2018   Пантелеімон (Родопулос), митрополит Тіролейський і Серентіонський Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Територіальні юрисдикції відповідно до православного канонічного права

Стаття грецького каноніста митрополита Пантелеімона (Родопулоса) перегукується з нещодавно опублікованою на нашому порталі статтею архім. Григорія (Папатомаса). Автор детально розглядає православне канонічне право стосовно еклезіології і зокрема територіальних юрисдикцій. У статті також обговорюється єресь філетизму, на який нині страждають мало не всі Помісні Церкви, а також неканонічні юрисдикції.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Київська громада УПЦ (МП) перейшла в РПЦЗ

dima222

dima222 написал:

Ось так - відкрились у людей очі і втікають від Московської церкви подалі... нема там ні віри в людей, ні моралі, ні співчуття, ні духу Божого.
А мене особисто вразило те як самий крутий юриста УПЦМП витіснив православного батюшку з храму. Вот для чего нужны оказывается юристы в митрополии...
Онуфрий же просто продолжает хлопать ушами )))) 
А свщенника и людей очень жалко. Веру так можно всю расплескать.
ПС: как вариант можно переходить в ПЦУ. Там чище... В РПЦЗ счас прихожане тоже прозреют от всех этих кодов и паспортов и экуменизмов... Та же политическая будет подоплевка что и в МП. Корабль вышел в плавание, а куда приплывет, то Бог один знает. Если вообще приплывет... Топят ведь...

Битва за три буквы. Действительно ли УПЦ МП уже не заст...

dutchak1

dutchak1 написал:

Весь этот словесный хоровод имеет отношение к особого “сорта” людям, с которыми мы живем в одной стране и которые называют себя “верующими”, которые придумали себе “Бога”. Ну, в общем, малахольные такие, как несовершеннолетние дети, недееспособные. Е. Щеткина еще называет их “потребители”. В силу этой недееспособности и по примеру других государств им выделили конституционную песочницу. Правда в других государствах еще и запрет для государства влазить в песочницу...Но что не сделаешь для любимого дитя! А тут еще часть этих неразумных деток начали делить Бога и своего Бога опрометчиво прописали в соседнем государстве. С таким же успехом могли прописать на Марсе или на Венере. Игра то ведь. Но суръезные дяди начали играть в ту же игру, начали делить недееспособных на законно рожденных от правильного Бога и не совсем по закону, требуют документального подтверждения прописки Бога, нотариально подтвержденную подпись Бога...Иногда кажется что часть этих взрослых дядей и теток надо дополнительно изолировать, создать новое конституционное отделение или использовать их же методику и строить для них новую песочницу. Назовём ее Страна Д. Ну как в той детской сказке, про деревянного мальчика...

К противостоянию с Константинополем подключилась РПЦвУ:...

dima222

dima222 написал:

Почему для русскоязычной паствы открывает храм группа людей, называющая себя "Украинской Православной Церковью"? wink 

УПЦ (МП) продолжает негласно рукополагать епископов Кры...

dima222

dima222 написал:

Рукоположение сепаратиста Каллиника стало возможным как следствие новой политики команды Зеленского - безразличие к церковным вопросам и компас на сближение с русским благословили Онуфрию и Паканичу поставить еще одного русского человека в МП. Кстати ничем не лучше и новоизбранные епископы. Чем можно объяснить избрание Никодима Пустовгара как не позицией по поддержке русского мира на Черниговщине. Других заслуг у него нету...

Архієпископ-ректор Почаївської семінарії послав «сосати...

dima222

dima222 написал:

Вітання владиці Іову з Івано_Франківської єпархії УПЦ МП: спаси, Господи, владико за Ваші компліменти у нашу адресу! Знаєте, образливо до глибини душі. При скорій зустрічі у Почаєві обовязково зустрінусь з Вами і подивлюся прямо в очі... 

Чи дійде до церковного майдану?

dima222

dima222 написал:

Цікаво що офіційний сайт УПЦ МП має таку собі розлогу колонку де дублює новини із офіційного сайту РПЦ - тут і про Путіна новини і про Медведєва і про російську армію якій РПЦ будє храми... Відкриваєш сайт УПЦ а там новини про Путіна... ото радость із Patriarchia.ru 

Віряни ПЦУ відстояли у Верховному суді право на перехід...

dutchak1

dutchak1 написал:

Ну і що, хтось читав те судове рішення? З чим вітали парафіян і настоятеля храму?

25.          Тому, суд доходить висновку, що в даному випадку спір виник між засновниками та членами релігійної організації - Хустської єпархії УПЦ та релігійної громади - Релігійної громади УПЦ КП, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін до статуту, що свідчить про приватно-правовий характер спірних правовідносин.

26.          У зв`язку з цим, судами попередніх інстанцій було помилково віднесено даний спір до       юрисдикції адміністративних судів, оскільки позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільних прав позивача і з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

wink 

До недавнего времени можно было со снисходительной ирон...

dima222

dima222 написал:

Реально, перечитував іноді біографії наших архієреїв, ужасає те, що більшість немає навіть очної семінарї, і серед них найнайвищі чини архіреїв, даже предстоятелів!... ті що роками мучили свої голови і животи поклали у семінаріях, академіях і єпархіальних послушаніях - в тіні Церкви, а пронирливі і дерзновенні - керують єпархіями... парадоксіс ))) 

Тут священники УПЦ (РПЦ) говорят, мол, что признание ПЦ...

dima222

dima222 написал:

Стаття відмінна. Молодець

Отець Микола Данилевич закрив для мене можливість комен...

dima222

dima222 написал:

Многая лета, отец Андрей

УПЦ МП вже не називає ПЦУ "розкольниками"...

dima222

dima222 написал:

Дякую. Дуже вичерпно і тепер маю багато аргументів на захист ПЦУ перед знайомими з МП. Варто радіти! 

И снова перлы известного запорожского религиозно-полити...

dima222

dima222 написал:

Страшно от таких слов Луки - неужели здоровый человек может такое глаголати? 

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.