Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Історія
УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина V

20 03 2019   Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина V

Як показують вищенаведені висловлювання представників різних українських Церков, в них наразі ще немає навіть правильного розуміння екуменізму як процесу віднайдення первісної єдності Церкви, тобто вони перебувають на початковій стадії практичного «діалогу любові», тоді як на вселенському рівні католики і православні вже досягли стадію інтенсивного богословського «діалогу істини» – найкращі богослови обох Церков уже зараз дискутують про ті пункти віровчення, з’ясування яких є необхідним для відновлення євхаристійного сопричастя.

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина ІV

19 03 2019   Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина ІV

Якщо ПЦУ розуміє себе як Церква-спадкоємниця древньої Київської митрополії, то вона повинна перестати бачити в УГКЦ втрачену назавжди частину Римо-Католицької Церкви, натомість намагатися вбачати у ній тимчасово відокремлену блудну дочку православної Київської митрополії, що за певних умов може повернутися до Церкви-матері – Київської Церкви (ПЦУ).

Как протестанты создали богословскую магистерскую программу в государственном вузе Украины

19 03 2019   Вопросы задавал Николай Ковжогин, бакалаврант богословия Публікації, Інтерв'ю, Історія

Как протестанты создали богословскую магистерскую программу в государственном вузе Украины

Рассказывает руководитель христианского образовательного центра «Реалис» Сергей Тимченко, доктор философии (PhD). Название центра расшифровывается как REALIS (Research, Education, and Light), то есть «Реальность: исследование, образование и свет [Божьей истины]».

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина ІІІ

15 03 2019   Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина ІІІ

Тут потрібно взяти до уваги різне значення уній, яке їм надавали обидві сторони підписання.

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина ІІ

15 03 2019   Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

УГКЦ і томос про українську автокефалію. Частина ІІ

Спрощено можна сказати, що Константинополь все більше зближується з католицькою еклезіологією, тоді як Москва все більше сповідує протестантську еклезіологію. Всі інші православні Церкви перебувають між цими двома полюсами, ближче чи далі від одного з них.

УГКЦ і томос про українську автокефалію

6 03 2019   Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

УГКЦ і томос про українську автокефалію

Відновлення єдності Київської Церкви – далека екуменічна перспектива чи реунія вже тепер?

Безодня? Неомарксизм, або Туди і звідти

30 01 2019   Анатолій Денисенко Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Безодня? Неомарксизм, або Туди і звідти

«Писати про Маркса – ще не значить бути марксистом» (Вадим Межуєв)

«Я створив теоретичну модель думки.

Чи міг я підозрювати, що люди захочуть втілити її в життя

коктейлями Молотова?» (Теодор Адорно)

Позиція ієрархів Українських Церков – митрополитів Полікарпа (Сікорського) та Андрея Шептицького щодо політики німецької окупаційної влади (1941–1944 рр.): порівняльний аналіз

10 01 2019   Любомир Дударчук Публікації, Аналітика, Історія

Позиція ієрархів Українських Церков – митрополитів Полікарпа (Сікорського) та Андрея Шептицького щодо політики німецької окупаційної влади (1941–1944 рр.): порівняльний аналіз

Період 1941–1944 рр. на території України характеризувався значними трансформаціями життя місцевого соціуму. Релігійна сфера не була винятком. На початковому етапі окупації німецька адміністрація дала дозвіл на діяльність низки релігійних організацій. На території Західної України найчисельнішими деномінаціями були Українська Греко-католицька Церква і Українська Автокефальна Православна Церква, очолювані митрополитами Андреєм Шептицьким і Полікарпом (Сікорським) відповідно. Їх позиція щодо політики німецької влади значною мірою впливала на релігійну ситуацію в регіоні.

Територіальні юрисдикції відповідно до православного канонічного права

21 12 2018   Пантелеімон (Родопулос), митрополит Тіролейський і Серентіонський Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Територіальні юрисдикції відповідно до православного канонічного права

Стаття грецького каноніста митрополита Пантелеімона (Родопулоса) перегукується з нещодавно опублікованою на нашому порталі статтею архім. Григорія (Папатомаса). Автор детально розглядає православне канонічне право стосовно еклезіології і зокрема територіальних юрисдикцій. У статті також обговорюється єресь філетизму, на який нині страждають мало не всі Помісні Церкви, а також неканонічні юрисдикції.

Наша пост-экклезиологическая эпоха

21 12 2018   Архимандрит Григорий (Папатомас) Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Наша пост-экклезиологическая эпоха

Архимандрит Григорий Папатомас является профессором канонического права и деканом Свято-Сергиевского богословского института в Париже. В своей статье, впервые опубликованной Православной Церковью Эстонии, он доказывает, что мы живем в пост-экклезиологическую эпоху, ввиду утраты нами чувства поместной церкви, принадлежащей определенной территории. Он также анализирует способы, с помощью которых территориально накладывающиеся церкви идентифицируют себя посредством определенных обрядов (католическая), конфессионально (протестанты), либо по этническому признаку (православные). Статья переведена по публикации на сайте епископского викариатства Великобритании и Ирландии экзархата приходов русской традиции в Западной Европе Константинопольского Патриархата.

«Липківство» як духовна, канонічна та еклезіологічна проблема Українських Церков

13 12 2018   Сергій Шумило, директор Міжнародного інституту афонської спадщини Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

«Липківство» як духовна, канонічна та еклезіологічна проблема Українських Церков

«Липківство, — цебто церковна анархія, церковний революціонізм, — глибоко охопило українські маси, особливо соціялістичну інтелігенцію, охопило й наше духовенство. І хоч з Церкви Липківського на зовні фактично нічого й нікого вже не позосталося, але воно чорним вороном літає над нашою Церквою й до основ розкладає її з середини й донині... І це власне липківство сильно вдарило по чистоті українського православя й позбавило слави нашу Церкву», – застерігав ще в 1950 р. колишній архієпископ Холмський і Підляський, а згодом першоієрарх Української Греко-Православної Церкви в Канаді митрополит Іларіон (проф. І. Огієнко) [1].

Реформация окраин. Евангельское движение в Грузии и Украине

20 08 2018   Михаил Черенков Публікації, Аналітика, Історія

Реформация окраин. Евангельское движение в Грузии и Украине

Европейская Реформация XVI века и евангельское движение в Российской империи века XIX (наша “евангельская Реформация”) обладали огромной освобождающей силой. Этот импульс освобождения сохраняет свою силу до сих пор, но в нашем случае почти не используется. Чтобы эта освобождающая сила могла действовать сегодня, необходимо ее высвободить из той дискурсивной рамки, в которой она удерживается и нейтрализуется. Я говорю о дискурсе власти и насилия, применяя к нашей ситуации тот аналитический подход, что на другом материале смогли блестяще отработать Мишель Фуко, Эдвард Саид, Ева Томпсон и многие другие мастера постколониальной перспективы.

Новий Заповіт та книга Буття жестовою мовою. Досвід Свідків Єгови

3 08 2018 Публікації, Історія

Новий Заповіт та книга Буття жестовою мовою. Досвід Свідків Єгови

17 липня 2018 року світ побачив перший на пострадянському просторі переклад книги Буття мовою жестів для глухих людей. Трохи раніше був опублікований повний переклад Нового Заповіту. Це перша робота такого  масштабу для глухих людей у пострадянських державах. Над перекладом вісім років працювали Свідки Єгови з декількох країн, які вивчили жестову мову або знають її з дитинства, бо виховувалися нечуючими батьками. Переклад Біблії у форматі відео можна дивитися онлайн безкоштовно.

Брак, развод и повторный брак на страницах Нового Завета и в жизни Церкви

11 07 2018   Архимандрит Феогност (Пушков), кандидат богословия Публікації, Історія

Брак, развод и повторный брак на страницах Нового Завета и в жизни Церкви

Едва ли найдется православный или католик, который бы не знал, что на страницах Нового Завета развод строжайшим образом осужден, а брак, построенный после развода, осуждается как прелюбодеяние. Драма Иоанна Крестителя с роковым участием Иродиады вошла в классику литературы и театра. И когда мы читаем евангельский текст о трагической судьбе Иоанна Крестителя (Мк 6:17-29 / Мф 14:1-12 / Лк 3:19), мы понимаем: этот величайший из пророков отдал свою жизнь за то, что обличал грех, который в современном даже христианском обществе уже и грехом не считается. Но ведь, вроде бы, и Сам Иисус высказался вполне однозначно: брак нерасторжим в принципе! Вроде бы…

Православний піст – як вижити?

19 06 2018   Денис Таргонський Публікації, Богослов'я, Історія

Православний піст – як вижити?

Багато православних християн «останніх часів», які нині живуть в Україні, з острахом очікують не стільки з’явлення антихриста у грядущому році, скільки наближення чергового посту. Посудіть самі.

О «брёвнах» и «рёбрах»: особенности церковной статистики в Украине

31 05 2018   Владимир Мельник Публікації, Аналітика, Історія

О «брёвнах» и «рёбрах»: особенности церковной статистики в Украине

Когда речь заходит о церковной ситуации в Украине, то обращают на себя внимание некоторые странности её статистики. С одной стороны, УПЦ в единстве с Московским Патриархатом (УПЦ) лидирует по количеству храмов, имея в 2,5 раза больше храмов, чем у Киевского Патриархата (УПЦ КП). С другой стороны, УПЦ КП имеет в 2 раза больше людей (чем у УПЦ), которые идентифицируют себя с этой церковью; ей же доверяют в 3 раза больше жителей Украины. Разумеется, каждая церковь акцентирует на том, что ей выгодно. Но откуда же такое несоответствие? И где же правда? И какая же церковь «больше»?

Ересь этнофилетизма: контекст и реалии

29 05 2018   Игорь Савва, протоиерей Публікації, Богослов'я, Історія

Ересь этнофилетизма: контекст и реалии

Размышляя о возможности автокефалии Украинской Церкви мы часто сталкиваемся с понятием ереси этнофилетизма. Причем, представители разных лагерей ухитряются обвинять в ней друг друга с диаметрально противоположной направленностью. Интересно разобраться, как возникло это понятие и что оно означает.

Анонсована Помісна Українська церква – чи можлива нова ідентичність?

23 04 2018   Протоієрей Богдан Огульчанський Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Анонсована Помісна Українська церква – чи можлива нова ідентичність?

Вагомі кроки керівництва України, підтримане парламентом Звернення президента до Константинополя можуть означати, що в Україні виникне нова, незвична конфігурація православних конфесій із підвищенням статусу канонічності тої спільноти, яка цього статусу не мала.

Трещина в предании о «схождении Благодатного огня»

19 04 2018   Протоиерей Олег Скнарь Публікації, Аналітика, Історія

Трещина в предании о «схождении Благодатного огня»

В связи с новым витком обсуждения вопроса о «схождении Благодатного огня» в храме Гроба Господня в Иерусалиме нередко в качестве свидетельства чуда приводят «рассеченную огнем» колонну у входа в этот храм. На запрос редакции портала «Религия в Украине» ситуацию комментирует доцент кафедры библеистики Киевской духовной академии УПЦ, кандидат богословия протоиерей Олег Скнарь, который уже не первый год занимается исследованием эпиграфических памятников Израиля.

Скасування взаємної анафеми Константинополем і Римом: Спільна католицько-православна заява папи римського Павла VI і вселенського патріарха Атенаґора (Афінагора)

6 04 2018   Переклав Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Офіційно, Історія

Скасування взаємної анафеми Константинополем і Римом: Спільна католицько-православна заява папи римського Павла VI і вселенського патріарха Атенаґора (Афінагора)

Цією публікацією портал «Релігія в Україні» розпочинає оприлюднення українською мовою найважливіших документів католицько-православного богословського діалогу. З англійської та німецької мов переклад здійснив Микола Крокош, доктор богослов’я, вірянин Української Греко-Католицької Церкви.

Проблема ставлення до «іншого» у християнстві Заходу та Сходу і виклики українського суспільства. Частина 2. «Інший» в українському суспільстві і українській Церкві. Історичний погляд і насущні питання

6 02 2018   Протоієрей Богдан Огульчанський Публікації, Історія

Проблема ставлення до «іншого» у християнстві Заходу та Сходу і виклики українського суспільства. Частина 2. «Інший» в українському суспільстві і українській Церкві. Історичний погляд і насущні питання

Проблема ставлення до «іншого» є у християнстві однією з основних та повсякчас актуальних, і тому має обговорюватися. Адже основна місія християн – свідчити про свою віру, благовістити, тобто спілкуватися, взаємодіяти з «іншими». Таке спілкування в різні епохи мало вельми різні форми. Для нас зараз важливо проаналізувати, чи є можливість конструктивної відповіді на наявну тенденцію до зростання релігійного напруження в Україні.

Классификация и обзор евангельских богословских ВУЗов Украины

24 01 2018   Виталий Гура Публікації, Аналітика, Історія

Классификация и обзор евангельских богословских ВУЗов Украины

Основатели украинских евангельских братств всегда прилагали старания к изысканию возможностей организации библейско-богословских курсов по подготовке проповедников и служителей церквей.

Проблема ставлення до «іншого» у християнстві Заходу та Сходу і виклики українського суспільства. Частина 1. Европейські тренди і московські звичаї

15 01 2018   Протоієрей Богдан Огульчанський Публікації, Історія

Проблема ставлення до «іншого» у християнстві Заходу та Сходу і виклики українського суспільства. Частина 1. Европейські тренди і московські звичаї

Цей текст не претендує на теологічний формат (що вимагає ретельнішого дослідження джерел). Але, міркую, проблема ставлення до «іншого» є у християнстві однією з основних та повсякчас актуальних, і тому має обговорюватися. Адже основна місія християн – свідчити про свою віру, благовістити, тобто спілкуватися, взаємодіяти з «іншими». Таке спілкування в різні епохи мало вельми різні форми – і конструктивні, і деструктивні, аж до кровопролиття. Для нас зараз важливо проаналізувати, як формувалося ставлення до «іншого» зокрема у східному, православному християнстві та як відповідні традиції впливають на сучасне релігійне напруження в Україні.

Отлучить нельзя отпеть… Что говорят каноны о признании/непризнании крещения и других таинств у раскольников и еретиков?

11 01 2018   Василий Погребняк Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Отлучить нельзя отпеть… Что говорят каноны о признании/непризнании крещения и других таинств у раскольников и еретиков?

Произошедший в Запорожье накануне Рождества Христова скандал с отказом со стороны представителей Запорожской епархии УПЦ (Московского Патриархата) отпеть погибшего младенца, крещенного в УПЦ-Киевского Патриархата, вызвал не только общественный резонанс, но и оголил серьезные проблемы канонического, экклесиологического, богословского и в целом мировозренческого характера внутри УПЦ (МП).

Несвятая история святой Церкви Христовой

2 01 2018   Денис Таргонский Публікації, Історія

Несвятая история святой Церкви Христовой

500-летию Реформации посвящается

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний мЬсЬонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...

Старый дуб рухнул. И тут, началось…

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

Воистину христианство уже давно умерло!   Вместо тяжелой борьбы с пристрастиями и грехами в себе для перерождения и преображения человека( ества) , мы (не все ли?),  говорим  и призываем только(!)  к внешнему исполнению обрядов..Где же эти совершенные ПОСЛЕДОВАТЕЛИ ХРИСТА??? О, как хотелось бы хотя бы посмотреть на них...А они должны были бы сами  спастись и СПАСТИ ВЕСЬ МИР!!! Кто же и куда нас и весь мир ведет???

Депутат Денис Бородюк: «Ни один олигарх столько не укра...

Onufriy

Onufriy написал:

люди, которые не боятся Бога, не доверяют и другим людям

Ни один олигарх столько не украдет, сколько крадут все украинцы понемножку

мы живём просто-напросто не по средствам

Толковий єретик адвентист. Добряче сказав +5!

10 відповідей про автокефалію Православної Церкви Украї...

Onufriy

Onufriy написал:

Слабкість статті у тому, що вона викриває воканонічнених брехунів, але не викриває єресі

Базікати отаку похабщину може лише проклятий святоросійський єретик: 
не варто приєднуватись до ПЦУ, бо це буде зрада нашій православній вірі

таїнства в ПЦУ є недійсними

ПЦУ — це легалізований розкол

10 відповідей про автокефалію Православної Церкви Украї...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dima222
авторами говориться про умовність або неправдивість факту вбивства

Ви не праві - розпусники говорять лише про те, що загиблі не були безвинно убитими...  what (...):
помолилися за упокій душ «невинно убієнних на Майдані»

10 відповідей про автокефалію Православної Церкви Украї...

dima222

dima222 написал:

Та про що там говорити. Ось сайт Володимир-Волинської єпархії дає новину про участь представників єпархії у вшануванні убієнних на Майдані. Останні слова у лапках - тобто авторами говориться про умовність або неправдивість факту вбивства. Для мене цього достатньо щоб переконатися, що МП - це ворожа Україні структура. 
http://xn--80a3aeu4czas.xn--j1amh/m-volodymyr-volynskyi-predstavnyky-ieparkhii-d
oluchylysia-do-vshanunnia-ubiiennykh-na-maidani/

Митрополит-монархист УПЦ (МП) заговорил о любви к "сув...

Onufriy

Onufriy написал:

Ионафан: ради блага Церкви нашей, отлагая иные попечения, направить свои стопы на избирательные участки

Херувимська пісня: всякое ныне житейское отложим попечение. Яко да Царя всех подымем

wink lol Таки довів до сліз, ревнитель "віри древлеросійської"! 

Очевидно, владыка стремится изменить свою репутацию

Та ні, він просто так агітує за Зельонского. Агітує, як може, - у клоунській манері (вочевидь, саме так і треба)

300 приходов. Как православные общины в Украине переход...

Олександр

Олександр написал:

Саття про те що за МП всі права. Кидається в очі правовий нігілізм автора. Автор не читав законів і розповсюджує свої фантазії. Про масовий перехід можна буде говорити восени коли закінчиться термін на перехід відповідно до:

«Закон України Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об'єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України».

Перехід для дуже «умних» буде через суд відповідно:

Статті 16: «Припинення діяльності релігійної організації» Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Суд припинить діяльність громади на підставі Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об'єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України».

Наступною дією суду буде застосовування статті 20 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»

Стаття 20. Розпорядження майном релігійних організацій, що припинили свою діяльність

У разі припинення діяльності релігійної організації майнові питання вирішуються відповідно до її статуту (положення) і чинного законодавства.

Після припинення діяльності релігійних організацій майно, надане їм у користування державними, громадськими організаціями або громадянами, повертається його колишньому власнику.

На майно культового призначення, що належить релігійним організаціям, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів.

При відсутності правонаступників майно релігійної організації, що припинила свою діяльність, переходить у власність держави.

У разі припинення діяльності релігійної організації у зв'язку з порушенням цього Закону та інших законодавчих актів України майно, що перебуває в її власності, за винятком культового, може безоплатно переходити у власність держави. Культове майно передається іншим релігійним організаціям.

А після рішення суду в територіальній громаді завжди знайдуться судові виконавці і добровольці що будуть горіти бажанням навести законний порядок з «релігійною сектою» що поза законом.


Свій вклад внесе також автоматичне  позбавлення реєстрації всіх громад МП восени в Мінкульті. Ця дія позбавить їх статусу «безприбуткових». А це означає що прийдеться платити за все податки, навіть на свічки. Канонічні зразу призадумаються і багато хто зрозуміє що ПЦУ є більш канонічною, адже для отримання Томосу Київ не тримав у неволі Патріарха як к це зробила Москва.

Таким чином за два три роки МП значно скоротиться.

Мінкультури: суд може припинити діяльність релігійної о...

Onufriy

Onufriy написал:

Міністерство культури востаннє попереджує... angry
...путінослужіння шкідливе для вашого, москвовіри, фінансового здоров'я

Про депортацію єп. Гедеона (Харона)

Onufriy

Onufriy написал:

Яка чудова новина!
"Депортація єпископа МП" - це звучить, як музика.. love

На одного сакральника (і шпигуна) стало менше 

Про "призначення" членів річного синоду ПЦУ

Tim

Tim написал:

Основная проблема ПЦУ в том,что это де факто слабо перекрашенная КП с вечноживым Филаретом во главе. И он не собирается переходить на роль свадебного генерала. Хотя делал КП по самым худшим лекалам РПЦ(поскольку других и не знал,да и надобности в этом не было).
Я даже промолчу о том,что самого Говоруна по известным причинам на Собор не пустили. Не пустила именно КП. Хорошим предстоятелем будет Епифаний или плохим -это будет видно потом. Т.е. после того, как Филарету пропоют вечную память,а особо приближённых к императору (в частности великого и могучего брехуна Евстратия) пошлют подальше. Пусть не в ссылку wink  как Златоуста, но по крайней мере из Синода и любых синодальных учреждений. Пусть сидит в своём Чернигове. 
А до тех пор ,увы, эта организация больше похожа на восточный базар. И те люди, которым бы следовало подавать христианские примеры внешним - исключительно торгуются, обманывают,перепродают...

Під Вінницею у Бохониках селяни звинуватили священика, ...

Onufriy

Onufriy написал:

Жрець москвовірів Алєг Мєльнік сподобився побачити у нічному видінні дідуся Пу!!  feel
Думаю, се знак..
Якщо ж.Мєльніку вже по ночам росбог являється (і дає настанови), се означає... що вже давно пора "канонічному" на підвищення, - може навіть у ризницю до Ткачова winked
отець Олег у неділю розказував, що під час сну до нього явився Путін, який сказав прочитати парафіянам певну книгу. І він нам її читав