Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Книжки
Феномен Виникаючої Церкви

10 01 2017 Нові надходження, Книжки

Феномен Виникаючої Церкви

Книга присвячена ключовій проблемі сучасного християнського богослов’я: що значить бути християнином у світі, де вже жодна істина не видається остаточною і абсолютною. Аналіз цієї проблеми здійснюється через феномен Виникаючої церкви.

Философия как способ жить. Беседы

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Философия как способ жить. Беседы

Книга Пьера Адо (почетный доктор Коллеж де Франс, автор трудов по истории философии, переводчик Плотина, Марка Аврелия, Эпиктета) удивительно ясно показывает, что философия представляла собой для древних не систему, но способ жизни, опыт пережитого, направленный на создание "формирующего эффекта" - упражнение на дорогах мудрости. В данных "Беседах" мы знакомимся с ученым беспристрастным, порой ироничным и никогда не нравоучительным. Узнаем, как следует читать и понимать античную мудрость и в чем философия древних, например, "Размышления" Марка Аврелия помогут нам улучшить собственную жизнь. Для широкого круга читателей. На русском языке публикуется впервые. Для специалистов в области психологии, философии, востоковедения, а также широкого круга читателей, интересующихся указанными проблемами.

Флоренский П. Иконостас

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Флоренский П. Иконостас

"Универсальный гений", "Паскаль нашего времени", "русский Лейбниц". "Леонардо да Винчи XX века", "одним из величайших интеллектуалов всех времен" и "самым светоносным представителем русской духовной жизни" называли Павла Флоренского, выдающегося математика, философа, богослова, искусствоведа, поэта-символиста, инженера, лингвиста. Сфера его интересов была чрезвычайно широка, и все же главное, чему он посвятил свою жизнь, поиску ответа на вопрос, что есть человек и каково его предназначение в божественном мироздании. В настоящем издании представлена одна из основополагающих работ Павла Флоренского "Иконостас". Написанная в 1919-1922 годах, эта работа была опубликована только в 1972 году. В ней, исследуя особенности классической русской иконописи - с древнейших времен и до шедевров Феофана Грека и Андрея Рублева, - Флоренский снова, как и в других своих работах, обращается к теме сосуществования видимого и невидимого миров, называя иконостас границей между ними, которая "их разделяет, но она же их и соединяет".

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...